Африканський полин (Artemisia afra): листя, традиція, склад і дослідження

Африканський полин (Artemisia afra) — дуже ароматний кущ із родини айстрових, що росте від Ефіопії до півдня Африки; у Південній Африці його гірке листя заварюють і п'ють із цукром чи медом. У Guarana — сушене листя з ПАР. Розбираємо, з якими полинами його не плутати, що відомо про склад листя й ефірної олії, що каже традиція і що показали дослідження.

Коротко

Що таке африканський полин

Artemisia afra — багаторічний кущ заввишки до 2 м. Листя дрібно розсічене, сріблясто-сіре від волосків, до 80 × 40 мм; квітки жовті й непомітні, у кулястих кошиках близько 3 мм. Там, де зима холодна, кущ скидає листя й навесні відростає від основи (Scott і Springfield, 2004). Сировина — сірі, дуже ароматні й надзвичайно гіркі пучки листя, дрібних стебел і квіток (Scott і Springfield, 2004).

База Kew описує природний ареал виду від півдня центральної Ефіопії до півдня Африки: Ангола, Ботсвана, Есватіні, Замбія, Зімбабве, Лесото, Намібія, провінції ПАР; біом — сезонно сухий тропічний (Kew POWO). Росте на вологих схилах, берегах струмків і узліссях, на висоті від 20 до 2440 м (van der Walt, 2004). За сайтом Південноафриканського інституту біорізноманіття, це єдиний місцевий вид полину в регіоні (van der Walt, 2004).

Назви відбивають ту саму гіркоту. Африкаанс — wilde als, «дикий полин». Коса — umhlonyane, зулу — mhlonyane; монографія пише цю назву як unhlonyane і дає її для коса, зулу й тсвана (Scott і Springfield, 2004; van der Walt, 2004). Сото — lengana або zengana (Scott і Springfield, 2004; van der Walt, 2004). Англійською — wild wormwood або African wormwood (van der Walt, 2004).

З ким не плутати

Полин гіркий (Artemisia absinthium) — європейсько-азійський вид, з якого роблять абсент і вермут; саме слово «вермут» походить від німецького Wermut, «полин». На полин гіркий є монографія ЄС про традиційне застосування: при тимчасовій втраті апетиту й легких розладах травлення, лише для дорослих (EMA, 2024). A. afra — інший вид з іншим ареалом, і такої монографії ЄС на нього немає.

Полин однорічний (Artemisia annua) — однорічна трава, джерело артемізиніну. У лабораторному аналізі листя двох зразків A. afra містило 0,05 і 0 мг артемізиніну на 1 г, а листя A. annua — 1,6 мг/г, тобто приблизно в 30 разів більше, ніж у зразку з 0,05 мг/г (Kane та ін., 2022). Це різні рослини, і одну іншою не замінюють.

Естрагон (Artemisia dracunculus) теж належить до роду Artemisia (Kew POWO). Спільний рід не означає спільного смаку чи складу: пряна кухонна трава й гіркий південноафриканський кущ — різні рослини.

Традиція: гіркий настій, пара й свіже листя

Африканський полин — одна з найширше вживаних народних рослин Південної Африки; його продають в аптеках та інтернет-магазинах (du Toit і van der Kooy, 2019).

• Настій із цукром чи медом. Настій або відвар листя п'ють при кашлі, застуді, гарячці й шлункових розладах. Гіркоту маскують цукром або медом (Scott і Springfield, 2004; van der Walt, 2004).
• Пара, свіже листя й обкурювання. Етноботанічні джерела описують також парові процедури при головному болю й закладеному носі, використання свіжого листя й обкурювання (Scott і Springfield, 2004; van der Walt, 2004). Тут це історія застосування рослини, а не рекомендація повторювати ці способи.
• У побуті. Джерела згадують припарки з нагрітого листя, листя в шкарпетках від пітливості ніг і те, що ним відганяли міль (Scott і Springfield, 2004; van der Walt, 2004).
• У сумішах. В огляді 187 рослинних комбінацій південноафриканської традиції саме A. afra найчастіше поєднували з іншими рослинами (van Vuuren та ін., 2022).
• Бренді. Джерело 2004 року описує також полиновий бренді wilde-als (van der Walt, 2004).

Що в листі

Найпомітніше в листі — ефірна олія, і її склад дуже різниться від куща до куща. Усі числа нижче — з досліджених зразків із ПАР і Лесото (переважно диких рослин), а не з нашої партії; склад олії в пачці Guarana не аналізували.

• Скільки олії. У трьох зборах надземних частин, описаних монографією, олії було 0,67–2,0 % (Scott і Springfield, 2004).
• Що в олії. У дослідженні 16 окремих рослин із чотирьох популяцій олію виділяли гідродистиляцією з надземних частин. Склад коливався від олії, багатої на туйон, до олії, де переважали 1,8-цинеол і камфора; у деяких рослинах туйону майже не було. Серед головних речовин автори називають ще артемізія-кетон. Відмінності були і всередині популяцій, і між ними, і з географією не збігалися (Viljoen та ін., 2006).
• Два типи олії. У зразках зі Східної Капської провінції, Вільної держави й КвазулуНаталь олію виділяли гідродистиляцією з гілочок. Автори виділили «туйоновий» тип (α-туйону 62–74 %) і «цинеол-камфорний» (1,8-цинеолу 13,0–49,5 %, камфори 13,9–21,2 %, α-туйону 3,7–20,0 %). Їхній висновок — високий уміст туйонів є не в кожному A. afra (Oyedeji та ін., 2009).
• Свіже й сушене. У тій самій роботі частка α-туйону в олії із сушеного листя була вищою, ніж у свіжого. Сам настій автори не аналізували (Oyedeji та ін., 2009).

Тобто без аналізу партії не можна сказати, який тип олії в пачці. Камфора й 1,8-цинеол, названі в картці, є в джерелах; туйон теж буває. Скільки туйону переходить у настій A. afra, вимірів серед перевірених джерел ми не знайшли.

Крім олії, у листі є речовини, що розчиняються у воді. У настоях зразків із різних місць, а також зразків, які збирали щомісяця протягом року, визначили хлорогенову й 4,5-дикафеоїлхінну кислоти, кверцетин, лютеолін, скополетин і скополін. Їхній уміст залежав від місця й сезону: взимку було більше хлорогенової кислоти, влітку — дикафеоїлхінної (Olivier та ін., 2023). Монографія називає ще метилові ефіри лютеоліну, тритерпени, сесквітерпенові лактони, таніни й сапоніни; алкалоїдів не виявили (Scott і Springfield, 2004).

У чашці, в аналізі, у монографії

Дія африканського полину: що каже традиція і що показали дослідження

Досліджень, де здорові люди пили б настій африканського полину, серед перевірених джерел (PubMed, ClinicalTrials.gov) ми не знайшли. Нечисленні клінічні роботи з настоєм стосуються лікування інфекційних хвороб, і в цій статті ми їх не розглядаємо. Решта — традиція й досліди в пробірці з олією, екстрактами й димом (du Toit і van der Kooy, 2019).

• Застуда, кашель і травлення — традиційне застосування. Настій листя з цукром чи медом п'ють при кашлі, застуді й шлункових розладах, парою дихають при закладеному носі (Scott і Springfield, 2004; van der Walt, 2004).
• Ті самі теми в людей — дослідження ще попереду. Досліджень, де б оцінювали вплив настою на травлення чи симптоми застуди в людей, серед перевірених джерел ми не знайшли.
• Протимікробна дія олії — лабораторні дані. Ефірна олія A. afra в пробірці пригнічувала ріст низки бактерій і дріжджів у дослідженні на 41 штамі (Mangena і Muyima, 1999); в іншій роботі олія діяла, зокрема, на бактерію Klebsiella pneumoniae і дріжджі Cryptococcus neoformans (Viljoen та ін., 2006).
• Антиоксидантна дія олії — лабораторні дані. Ефірна олія A. afra діяла як антиоксидант у лабораторних тестах (Burits та ін., 2001).
• Навіщо обкурювали — історична гіпотеза. У дослідженні п'яти південноафриканських рослин, серед них A. afra, дим, отриманий в апараті, що імітує традиційне обкурювання, здебільшого пригнічував мікроби в пробірці за менших концентрацій, ніж екстракти розчинниками та ефірні олії (Braithwaite та ін., 2008). Це пояснення традиції, підкріплене лише дослідом у пробірці.

Позначки пояснюють, звідки походить висновок. Традиційне застосування — опис культурної практики, а не клінічний доказ. Дослідження ще попереду — досліджень цієї дії на людях ми не знайшли. Лабораторні дані — досліди на клітинах, мікробах або в хімічних тестах. Історична гіпотеза — можливе пояснення традиції, яке не перевіряли на людях. Це редакційні пояснення Guarana, а не клінічні рекомендації.

Які обмеження

Огляд робіт 2009–2019 років характеризує активність досліджених екстрактів і деяких окремих речовин A. afra як слабку: у наведених тестах вони були в 1000–10 000 разів менш активними за позитивні контролі (du Toit і van der Kooy, 2019). Це не вимір ефективності домашнього настою. Протимікробні досліди робили з олією або димом, а не з настоєм; склад олії так різниться, що результат одного зразка може не стосуватися іншого.

Чого ще не знаємо

Скільки туйону, цинеолу й камфори переходить у настій сушеного листя; який тип олії в нашій партії; як сушіння й зберігання змінюють склад; чи впливає настій на травлення й застуду в людей.

Обережність

Ефірна олія африканського полину може містити туйон, а його частка в різних рослинах коливається від майже нуля до більшості олії (Viljoen та ін., 2006; Oyedeji та ін., 2009). Комітет EMA з рослинних лікарських засобів у публічній заяві 2012 року рекомендує обмежувати добове надходження туйону з рослинних лікарських засобів, ураховуючи, що частину туйону людина вже отримує з їжею, а вагітним і дітям — зводити вживання таких засобів до мінімуму. Заява стосується лікарських засобів, а не харчових продуктів, і A. afra окремо не згадує (EMA, 2012). Рецепт у картці описує спосіб приготування. Вміст туйону в настої з нашої партії не визначений, тому цей рецепт не є встановленою дослідженнями межею безпечного споживання. Південноафриканська наукова монографія не рекомендує вживати африканський полин під час вагітності (Scott і Springfield, 2004); як і в картці товару, під час вагітності й годування груддю його не вживайте. Для спорідненого полину гіркого монографія ЄС протипоказує вживання при підвищеній чутливості до рослин родини айстрових (EMA, 2024); якщо у вас алергія на айстрові, африканський полин не пийте. У пробірці чай A. afra пригнічував ферменти печінки CYP2B6 і CYP3A4, що розкладають багато ліків (Kane та ін., 2022), — це лабораторні дані, але якщо ви приймаєте ліки, спершу порадьтеся з лікарем. Тримайте подалі від дітей.

Африканський полин у каталозі Guarana

У Guarana — листя африканського полину Artemisia afra з ПАР, 100 % листя, у фасуваннях 10, 50 і 100 г. За описом на сайті аромат камфорний і хвойний; у південноафриканських описах до настою згадують цукор і мед, а лимон — ще один варіант подачі, який пропонує Guarana. Якщо любите виразну гіркоту й камфорно-хвойний аромат — це саме той випадок; перед вибором перегляньте спосіб приготування та застереження в картці.

Окремо чи в купажі

Порції в картці — інструкція магазину, а не висновок із наведених досліджень. Більше про рослину — на сторінці «Африканський полин».

Питання й відповіді

Що таке африканський полин?
Багаторічний кущ Artemisia afra з родини айстрових, що росте від Ефіопії до півдня Африки. У Південній Африці його гірке листя заварюють і п'ють із цукром чи медом. У Guarana — сушене листя з ПАР.

Чим африканський полин відрізняється від полину гіркого?
Це різні види з різних континентів: A. absinthium росте в Європі й Азії, з нього роблять абсент і вермут, і на нього є монографія ЄС. A. afra — південноафриканський кущ, і такої монографії ЄС на нього немає.

Чи є в африканському полині артемізинін?
Практично немає: у зразках A. afra його не знаходили або знаходили слідові кількості, тоді як у полині однорічному (A. annua) його набагато більше. Ці рослини одна одною не замінюють.

Що показали дослідження?
Досліджень, де здорові люди пили б цей настій, ми не знайшли. Є лабораторні дослідження олії, екстрактів і настоїв. Вони допомагають вивчати склад і можливі механізми, але не встановлюють, як чашка африканського полину впливає на травлення чи симптоми застуди в людини.

Як заварювати африканський полин?
За карткою товару: 1,5–2 г листя на 200–250 мл води 90–95 °C, 5–10 хвилин, процідити. У купажі достатньо 0,5–1 г на чашку.

Редакція Guarana.in.ua. Матеріал підготовлено за наведеними науковими й довідковими джерелами. Опубліковано 2 листопада 2026.

Джерела

1. Royal Botanic Gardens, Kew. Artemisia afra Jacq. ex Willd. Plants of the World Online. powo.science.kew.org (Kew POWO)
2. Royal Botanic Gardens, Kew. Artemisia dracunculus L. Plants of the World Online. powo.science.kew.org (Kew POWO)
3. Scott G, Springfield EP. Artemisia afra Herba. In: Pharmaceutical monographs for 60 South African plant species used as traditional medicines. SANBI Plant Information Website; 2004. plantzafrica.com (Scott і Springfield, 2004)
4. van der Walt L. Artemisia afra. PlantZAfrica, South African National Biodiversity Institute, Kirstenbosch. 2004. plantzafrica.com (van der Walt, 2004)
5. du Toit A, van der Kooy F. Artemisia afra, a controversial herbal remedy or a treasure trove of new drugs? Journal of Ethnopharmacology. 2019;244:112127. doi.org/10.1016/j.jep.2019.112127
6. van Vuuren SF, Motlhatlego KE, Netshia V. Traditionally used polyherbals in a southern African therapeutic context. Journal of Ethnopharmacology. 2022;288:114977. doi.org/10.1016/j.jep.2022.114977
7. Viljoen AM, van Vuuren SF, Gwebu T, Demirci B, Başer KHC. The geographical variation and antimicrobial activity of African wormwood (Artemisia afra Jacq.) essential oil. Journal of Essential Oil Research. 2006;18:19–25. doi.org/10.1080/10412905.2006.12067114
8. Oyedeji AO, Afolayan AJ, Hutchings A. Compositional variation of the essential oils of Artemisia afra Jacq. from three provinces in South Africa — a case study of its safety. Natural Product Communications. 2009;4(6):849–852. pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/19634335
9. Olivier D, van der Kooy F, Gerber M. Geographical and seasonal phytochemical variation of Artemisia afra Jacq. ex Willd. Phytochemical Analysis. 2023;34(2):175–185. doi.org/10.1002/pca.3191
10. Kane NF, Kiani BH, Desrosiers MR, Towler MJ, Weathers PJ. Artemisia extracts differ from artemisinin effects on human hepatic CYP450s 2B6 and 3A4 in vitro. Journal of Ethnopharmacology. 2022;298:115587. doi.org/10.1016/j.jep.2022.115587
11. Mangena T, Muyima NY. Comparative evaluation of the antimicrobial activities of essential oils of Artemisia afra, Pteronia incana and Rosmarinus officinalis on selected bacteria and yeast strains. Letters in Applied Microbiology. 1999;28(4):291–296. doi.org/10.1046/j.1365-2672.1999.00525.x
12. Burits M, Asres K, Bucar F. The antioxidant activity of the essential oils of Artemisia afra, Artemisia abyssinica and Juniperus procera. Phytotherapy Research. 2001;15(2):103–108. doi.org/10.1002/ptr.691
13. Braithwaite M, van Vuuren SF, Viljoen AM. Validation of smoke inhalation therapy to treat microbial infections. Journal of Ethnopharmacology. 2008;119(3):501–506. doi.org/10.1016/j.jep.2008.07.050
14. European Medicines Agency, Committee on Herbal Medicinal Products. Public statement on the use of herbal medicinal products containing thujone. EMA/HMPC/732886/2010 Rev. 1. 2012. ema.europa.eu (EMA, 2012)
15. European Medicines Agency. Absinthii herba — EU herbal monograph (traditional use), Rev. 1. 2024. ema.europa.eu (EMA, 2024)