Дикий латук (Lactuca virosa): лактукарій, традиція і склад

Дикий латук — висока трава Lactuca virosa з родини айстрових, родич салату-латуку, у стеблі якої тече білий гіркий сік. У Guarana — рідкий екстракт 3× з листя дикого латуку на гліцерині й воді, без спирту. Стаття розбирає, що це за рослина і з ким її не плутати, як із її соку робили лактукарій для старих аптек і що відомо про склад та дію.

Коротко

Що таке дикий латук

Назву Lactuca virosa L. опублікував Карл Лінней 1753 року в «Species Plantarum». База Kew подає природний ареал виду від Португалії, Великої Британії й Нідерландів до Угорщини, Румунії та Греції, а також Мадейру, Алжир і Марокко. Рослина росте переважно в помірному поясі. Як занесену її відзначено в Польщі, Каліфорнії, Алабамі, окрузі Колумбія та в центральному Чилі (Kew POWO).

Назва роду походить від латинського lac — «молоко»: стебло дикого латуку, якщо його надрізати, виділяє білий сік. Англійською рослину звуть wild lettuce або great lettuce. Латинські аптечні назви сировини — Herba Lactucae virosae для трави і Lactucarium germanicum для німецького висушеного соку (Hiller і Melzig, 1999).

Генетично дикий латук — далекий родич культурного салату: L. virosa належить до третинного, найвіддаленішого генофонду салату; у неї 18 хромосом і геном близько 3,7 млрд пар основ проти 2,5 млрд у салату (Xiong та ін., 2023). Проте селекціонери користуються і цим родичем: дикий латук — донор ознак для сучасних сортів салату типу crisphead (Xiong та ін., 2023).

З ким не плутати

Найлегше сплутати L. virosa з близьким видом L. serriola. Визначник Ботанічного товариства Британії та Ірландії радить дивитися на сім'янки: у L. virosa вони пурпурові або дуже темно-бордові, після висихання — майже чорні, з темними щетинками біля верхівки; у L. serriola — оливково-сірі, з безбарвними простими щетинками. L. virosa зазвичай вища, часто до 2 м. Ознаки листка для розрізнення ненадійні (BSBI).

Традиція: лактукарій і трава

• Як збирали сік. У сезон, з травня до серпня чи вересня, збирачі зрізали верхівку стебла й кілька разів на день зішкрібали сік, що виступав на зрізі. Висушений сік називали лактукарієм (Remington і Wood, 1918).
• Звідки везли. Наприкінці XIX століття лактукарій надходив передусім із Німеччини й Шотландії, частково з Франції (Felter і Lloyd, 1898). 1948 року німецький фармацевтичний журнал ще друкував працю про вирощування й використання дикого латуку (Kersting, 1948).
• Сон і спокій. Британський фармацевтичний кодекс 1911 року описує лактукарій як заспокійливий засіб при подразливому кашлі й м'який снодійний при безсонні; він тоді входив до фармакопеї США (BPC, 1911). Американський довідник 1898 року радив його як «calmative and hypnotic» — заспокійливий і снодійний (Felter і Lloyd, 1898).
• Кашель. Ще 1815 року Т. Гумпрехт описав у медичному журналі застосування дикого латуку при кашлюку (Gumprecht, 1815).
• Польща і Німеччина. Польські медичні видання XIX століття згадують лактукарій як заспокійливий засіб і засіб від болю (Trojanowska, 2005). У народній медицині траву дикого латуку вживали при астмі, подагрі й як снодійне (Hiller і Melzig, 1999).

Що в дикому латуку

Гіркий смак дикого латуку дають сесквітерпенові лактони: лактуцин, лактукопікрин і 11β,13-дигідролактуцин. Їх називають характерними гіркими речовинами дикого латуку й цикорію (Wesołowska та ін., 2006). У соку салату ці лактони здебільшого зв'язані зі щавлевою кислотою або сульфатом; щавлеві сполуки нестійкі й легко повертаються до вихідних лактонів, а склад соку помітно різниться між видами латуку (Sessa та ін., 2000).

Склад молочного соку досліджували й у L. virosa. Sessa та співавтори порівняли його з іншими латуками методом високоефективної рідинної хроматографії: головними сполуками соку, як і в салату, були щавлеві похідні лактуцину й лактукопікрину, а оксалату лактуцину в соку дослідних рослин L. virosa було близько 41 мг на мілілітр — приблизно вдесятеро більше, ніж у сорту салату Salinas (Sessa та ін., 2000). Це дані про молочний сік молодих рослин, вирощених у теплиці; їх не можна переносити на листя або гліцериновий екстракт Guarana. Для висушеного соку — лактукарію — є також історичні довідкові значення:

Чи потрапляють ці лактони в кров, вивчали лише на іншій рослині: після 150 г соку цикорію в крові виявили близько 7 % спожитих лактонів, а кишкові бактерії в лабораторних пробах перетворювали частину з них (Weng та ін., 2020).

Дія дикого латуку: що каже традиція і що показали дослідження

Клінічних досліджень L. virosa — соку, лактукарію, екстракту чи чаю — у перевірених джерелах ми не знайшли; є лише досліди з окремими сполуками на тваринах.

• Сон і спокій — традиційне застосування. Лактукарій описували як м'який снодійний і заспокійливий засіб (BPC, 1911; Felter і Lloyd, 1898).
• Кашель — традиційне застосування. Лактукарій давали при подразливому кашлі, дикий латук описували при кашлюку (BPC, 1911; Gumprecht, 1815).
• Реакція на біль і спокій — лабораторні дані. У мишах лактуцин, лактукопікрин і 11β,13-дигідролактуцин у дозах 15 і 30 мг/кг зменшували реакцію тварин на біль, найсильніше — лактукопікрин. Лактуцин і лактукопікрин діяли ще й заспокійливо: тварини менше рухалися. Це досліди з чистими сполуками (Wesołowska та ін., 2006).
• Сік інших видів латуку — лабораторні дані. У досліді на мишах молочний сік L. saligna, L. serriola та L. viminea показав заспокійливу дію після внутрішньочеревного введення 100 мг/кг. Це інші види й інший шлях введення, тому результат не визначає дію екстракту L. virosa, який приймають усередину (Ilgün та ін., 2020).
• Сон у людей — клінічних даних не знайдено. Вимірювань сну чи самопочуття людей після дикого латуку в перевірених джерелах ми не знайшли.

Позначки пояснюють, звідки походить висновок. Традиційне застосування — опис історичної чи народної практики, а не клінічний доказ. Лабораторні дані — результати на клітинах або тваринах, які не можна прямо переносити на людину. Клінічних даних не знайдено — клінічних досліджень цієї дії в перевірених джерелах ми не знайшли. Це редакційні пояснення Guarana, а не клінічні рекомендації.

Які обмеження

Аптечні описи столітньої давності стосуються лактукарію — висушеного соку, а не листя чи екстракту. Досліди на мишах зроблено з чистими сполуками в дозах, які не можна зіставити з порцією екстракту. Клінічні дослідження сну є для культурного салату L. sativa, але це інший вид, тож дані про салат на дикий латук не переносимо.

Чого ще не знаємо

Скільки лактуцину й лактукопікрину в листі дикого латуку і скільки їх переходить в екстракт; чи діють ці сполуки на людину в кількостях, які дає порція; який склад має конкретна партія.

Обережність

Контрольованих досліджень безпеки цього екстракту на людях ми не знайшли, а склад партії лабораторно не визначено; поодинокі клінічні повідомлення про небажані наслідки після вживання дикого латуку безпечної порції нашого продукту не визначають. За карткою: не більше однієї порції на день, лише розведеним і не разом з алкоголем. Під час вагітності не вживайте; якщо годуєте груддю або приймаєте ліки, особливо снодійні чи заспокійливі, — спершу порадьтеся з лікарем. Людям з алергією на рослини родини айстрових варто бути обережними.

Дикий латук у каталозі Guarana

У Guarana є рідкий екстракт 3× дикого латуку з листя на гліцерині й воді, без спирту, — у флаконах 10, 30 і 50 мл. Інші рослини з різних традицій — у розділі «Чайні рослини світу». За описом у картці смак трав'яний, з вираженою гіркотою й ледь помітною солодкістю гліцерину; мед або сік її згладжують.

За карткою товару: 0,7–1 мл екстракту в склянці води кімнатної температури або соку, уперше — 0,7 мл; гарячих напоїв уникати, нерозведеним не вживати.

Порції в картці — інструкція магазину, а не висновок із наведених досліджень. Більше про рослину — на сторінці «Дикий латук». Про дикий латук поруч з іншими рослинами, які традиція пов'язує зі сном, — у статті «Рослини для сну і спокою».

Питання й відповіді

Що таке дикий латук?
Висока трава Lactuca virosa L. з родини айстрових, що росте в Західній, Центральній і Південній Європі та на північному заході Африки. Її стебло виділяє білий гіркий сік. У Guarana — рідкий екстракт 3× з листя на гліцерині й воді.

Це той самий латук, що й салат?
Ні. Це різні види: дикий латук — далекий родич салату з віддаленого генофонду. Дослідження салату на дикий латук не переносимо.

Що таке лактукарій?
Висушений молочний сік дикого латуку, який збирали зі зрізаних верхівок стебел. Британський кодекс 1911 року описує його як заспокійливий засіб при кашлі й м'який снодійний.

Що показали дослідження?
Клінічних досліджень дикого латуку в перевірених джерелах ми не знайшли. У мишах характерні для нього гіркі сполуки лактуцин і лактукопікрин зменшували реакцію на біль і діяли заспокійливо, але це досліди з чистими речовинами, а не з рослиною.

Як готувати екстракт дикого латуку?
За карткою товару: 0,7–1 мл у склянці води кімнатної температури або соку, уперше — 0,7 мл. Гарячих напоїв уникати.

Редакція Guarana.in.ua. Матеріал підготовлено за наведеними науковими й довідковими джерелами. Опубліковано 4 листопада 2026.

Джерела

1. Royal Botanic Gardens, Kew. Lactuca virosa L. Plants of the World Online. powo.science.kew.org (Kew POWO)
2. Botanical Society of Britain and Ireland. Plant Crib: Lactuca. bsbi.org (BSBI)
3. Xiong W, van Workum DJM, Berke L, Bakker LV та ін. Genome assembly and analysis of Lactuca virosa: implications for lettuce breeding. G3: Genes, Genomes, Genetics. 2023;13(11). doi.org/10.1093/g3journal/jkad204
4. Hiller K, Melzig MF. Lexikon der Arzneipflanzen und Drogen: Lactuca virosa. Heidelberg: Spektrum Akademischer Verlag, 1999. spektrum.de
5. Pharmaceutical Society of Great Britain. The British Pharmaceutical Codex. London, 1911. «Lactucarium». henriettes-herb.com (BPC)
6. Remington JP, Wood HC. The Dispensatory of the United States of America. 1918. «Lactucarium». henriettes-herb.com
7. Felter HW, Lloyd JU. King's American Dispensatory. 1898. «Lactuca. Lactucarium». henriettes-herb.com
8. Kersting L. [Cultivation and utilization of Lactuca virosa]. Pharmazie. 1948;3(10):471. pubmed.ncbi.nlm.nih.gov
9. Gumprecht T. On the use of the Lactuca virosa, in hooping-cough. Medico-Chirurgical Transactions. 1815;6:608–617. doi.org/10.1177/095952871500600125
10. Trojanowska A. [Lettuce, Lactuca sp., as a medicinal plant in Polish publications of the 19th century]. Kwartalnik Historii Nauki i Techniki. 2005;50(3–4):123–134. pubmed.ncbi.nlm.nih.gov
11. Wesołowska A, Nikiforuk A, Michalska K, Kisiel W, Chojnacka-Wójcik E. Analgesic and sedative activities of lactucin and some lactucin-like guaianolides in mice. Journal of Ethnopharmacology. 2006;107(2):254–258. doi.org/10.1016/j.jep.2006.03.003
12. Sessa RA, Bennett MH, Lewis MJ, Mansfield JW, Beale MH. Metabolite profiling of sesquiterpene lactones from Lactuca species: major latex components are novel oxalate and sulfate conjugates of lactucin and its derivatives. Journal of Biological Chemistry. 2000;275(35):26877–26884. doi.org/10.1074/jbc.M000244200
13. Ilgün S, Küpeli Akkol E та ін. Sedative effects of latexes obtained from some Lactuca L. species growing in Turkey. Molecules. 2020;25(7):1587. doi.org/10.3390/molecules25071587
14. Weng H та ін. Low oral bioavailability and partial gut microbiotic and phase II metabolism of Brussels/witloof chicory sesquiterpene lactones in healthy humans. Nutrients. 2020;12(12):3675. doi.org/10.3390/nu12123675